«А» означає «аванс»

271

Мене задолбали явище, іменоване в так званому західному світі «Ukrainian business».

Моя функція в компанії полягає у забезпеченні взаємозв’язку закордонного виробника-постачальника і російського клієнта-закупника. Це може бути як великий оптовик, так і невелика роздрібна фірма, що закуповує і ввозящая в Росію-матінку різні корисні штуки з-за кордону. Коли тільки починала працювати, було смішно дивитися на той бардак, який твориться в наших російських головах. Тепер же з кожним роком стає все страшніше і страшніше, бо бардак воістину незнищенний.

Великий оптовик. Все починається з вимог відвантажити товар не за стандартними умовами (100% передоплати), а з відстрочкою в скільки-небудь місяців. Клянеться мамою, Татом римським і власним бізнесом, що все буде в строк. Замовляє спочатку більше, ніж фізично може влізти в машину. Змінює, доповнює і скорочує замовлення 15-20 разів, останній раз за кілька годин до прибуття машини на склад. Сам плутається у своїх змінах і не пам’ятає, що йому Екшн сно потрібно. Всі отримані документи підтверджує, дає команду вантажити. Природно, машина не гумова, і більше її вантажомісткості запхати в контейнер нереально; частина з підтвердженого до відвантаження залишається самотньо стояти на складі. Клієнт істерить на тему «компактної завантаження». Пояснень, що скло і кераміку не можна пакувати компактно (вони від цього б’ються), не чує в упор, але готовий взяти на себе ризик пошкодження товару з-за неправильного завантаження, але лише б все влізло… Відвантажуємо, чекаємо дві-три тижні, поки товар з-за кордону приползет в Москву на склад. Слухаємо істерики клієнта на тему, що не відвантажили (всі документи висилались заздалегідь і були підтверджені, ага), що товар прийшов биту і м’ятий (так-так, «компактна завантаження», про ризики ми пам’ятаємо), що на митниці був простий-за неправильних документів (а ми тут при чому?). Намагається спихнути свої помилки на постачальника, грамотно надсилається на фіг. Загрожує судом. Тут підходить час платити. Тепер судом починають загрожувати вже постачальники. Дещо як розплачується, прихопивши черговий кредит, починає розміщувати і змінювати наступне замовлення на кількість більша, ніж влазить в машину.

Дрібний закупник. Як правило, деякий час бездоганно працює, отримуючи кредит довіри від постачальників і не викликаючи жодних нарікань на свою адресу. Потім починає що-небудь клянчити. Наприклад, відвантажити щось без передоплати, тому що треба терміново-терміново-терміново, а гроші йдуть зазвичай більше тижня. Йому йдуть назустріч — а потім ще від декількох тижнів до декількох місяців вибивають оплату… Або ще краще: проявляється покупець, який купив у фабрики роки три-чотири назад (документи втрачені, номери рахунків не збереглися) і раптово просить дати на це знижку. Тому що збитки, зберігання, попиту немає, а гроші потрібні. Я навіть не повірила, коли почула прохання. Потім довго пояснювала, що всі умови надання знижок є в контракті обмовляються до розміщення замовлення, а не через кілька років після покупки. Покупець, здається, дуже сильно образився.

Забудовники. Про цю касту мені іноді хочеться повісити, четвертувати, спалити, воскресити і повторити все спочатку. Кілька місяців вивчають асортимент. Довго вибивають нереальні знижки (ідеальна ситуація — щоб їм ще й приплатили за те, що беруть товар). Ще довше стверджують остаточний замовлення — і-і-і… (Далі читати скоромовкою на одному диханні з виряченими очима, щоб відчути момент.) Здача об’єкта через два тижні, товару замовлено більше тисячі одиниць, треба прям от зараз, а то гаплик, штрафи, провал, суд, вирок, Сибір! Терміни виробництва? Не, не чули, нам треба завтра, а краще сьогодні ввечері. В режимі авралу виконуємо замовлення, клієнту рапортуємо про готовність. Йому тільки залишається заплатити і пригнати машину. Далі починається цирк. Оплата приходить добре якщо через місяць після готовності товару (терміновість? Яка терміновість?), машина — ще через два-чотири тижні. До чого був режим окропу і згадка Сибіру? Незрозуміло.

Представники покупців на екскурсії на території постачальника. Про це навіть говорити не хочеться. Росіяни на халявної вилазки за кордон у країнах, де пиво і вино ллються рікою, та ще й не за їх рахунок. Переговори і огляди виробництва частенько виявляються зірваними з-за того, що гості не в змозі виповзти з номерів. Якщо ж і виповзають, то хочеться засунути їх назад і замкнути на ключ, бо стільки ганьби, як за кілька днів супроводу цього алкотура, я не відчувала, мабуть, ніколи. Ну йолки-палки, не вмієте себе вести і контролювати обсяг споживаних спиртних напоїв — ну ви сидите вдома, не ганьбіть та інших не ганьбіть! Або потім не дивуйтеся, що в західних країнах росіян вважають дикими алкоголіками. Повірте, у них на це є всі підстави.

В мої обов’язки в тому числі входить проведення навчання наших дорогих клієнтів. Я вчу цих милих людей від 20 до 50 років читати. Всі наші прейскуранти та каталоги на російською мовою, у них дана вся необхідна інформація, але прочитати і сприйняти її більшість людей не в змозі, будь це продавашка в торговому залі якогось будівельного молла або начальник відділу оптових закупівель великої компанії. Тільки після того, як я при особистій зустрічі прочитаю їм написане, вони вигукнуть: «Ай! Як добре! А ми не могли зрозуміти, як це потрібно замовляти!» Мило посміхаюся і тикаю пальчиком у відповідний рядок. Передати знання далі по ланцюжку вони, правда, не в змозі, і якщо одну продавашку замінять інший, мені знову треба буде вчити її читати. Іноді в особливо нетямущих особин хочеться запитати, які навчальні заклади вони закінчували, сходити туди і просити анулювати видані атестати і дипломи. Не може бути диплома про вищу освіту у людини, яка не вміє читати рідною мовою!

Весь цей бред і називають «рашн-бізнесом». З-за цього бардаку з нами не особливо хочуть мати справи в загниваючих західних країнах євро і долара.