А якщо опівдні?

177

Працюю адміністратором в готелі. Не повірите, задовбали!

Народу за день, самі розумієте, проходить багато. Обід у адміністраторів зазвичай у 12:59 починається в 13:00 закінчується. З голодухи часом мені хочеться комусь нахамити.

Милі гості, якщо у вас заброньований номер у нашому готелі, то не треба перевалюватися до мене за стійку і заглядати в комп’ютер зі словами: «У мене тут зроблено». Вам ж незручно!

Як в будь-якому готелі, біля стійки адміністратора завжди можна побачити прейскурант і буклети з номером телефону готелі. Підходить чоловік, уважно читає перелік послуг та їх вартість:

— Двомісний *** рублів, так?
— Так.
— Одномісний *** рублів, так?
— Так.
— Люкс *** рублів, так?
— Так.

Розуміючи, що він збирається перечитати весь прейскурант, я м’яко натякаю, що все написане в прейскуранті вірно. І що ще у нас є візитки, де ті ж ціни вказані. Йдучи, мужик крутить в руках візитку: «А номер телефону тут ваш написано?»

Бронюю номер по телефону:

— Розрахунковий час — 12 годин дня.
— Так, так… М-м-м… А якщо ми в 12 ранку приїдемо?
— Приїжджайте до 12 ранку, — мило відповідаю я.
— Ну, че ж ви одразу не сказали?

Підходить панночка, звертається до мене тоном, що не терпить заперечень:

— Дівчина, викличте мені машину, а не таксі!

Дуже я «люблю» пояснювати, як пройти в прокат роликів. «Вам потрібно вийти на вулицю. Вхід в прокат з торця будівлі», — і рукою вказую, з якого саме торця. Хтось розуміє відразу, киває і йде. Але деякі індивіди втупляються поглядом у стіну і уважно дивляться на неї, тренуючи рентгенівське зір. Якби ви бачили, який у них при цьому відображається розумовий процес на обличчі!