Батьки відповідали доньці-почемучке. А народ пачками з автобуса виносили

26


Зимовий ранок. Темно ще, напівсонні вирушаємо ми з дружиною на роботу, доньку 4-х років веземо в дитячий сад. Автобус, як завжди, переповнений, але нам вдалося разом сісти.
Автобус тягнеться повільно по ожеледі, захитало, всі дрімають. Донька-чомучка, як зазвичай, ставить свої нескінченні питання, але теж так, напівсонно, монотонно. Я на автопілоті відповідаю, дружина притулилася до вікна і дрімає.
Мала бубонить:
— Тато, а пааапа, а ти маму любиш?
— Так, звичайно.
— А як сильно любиш?
— Сильно-сильно.
— А як, часто любиш?
— Так, звичайно.
Тут зреагувала і мама на питання:
— Ага! Хрін там часто…
Донька в тому ж дусі:
— Тато, а пааап, а як часто це «хрін там часто»?
Народ посипався від сміху, а ми від сорому на дві зупинки раніше вийшли, тільки щоб не чути регіт та коментарі!