Электроуколы по приколу

40

Працюю черговим електриком на заводі по виробництву емальованого посуду. Страшне місце. Більшість народу у верстатів — жінки. У деяких нормально розвинений інстинкт самозбереження і взагалі присутня мінімальна мозкова активність, але не у всіх.

В кінці зміни прибігає до мене майстер і каже, що один з агрегатів б’є оператора (саме таку мадаму) струмом. Вже на бігу, схопивши сумку з інструментами і гумові рукавички, згадую особливості цього верстата: там схема управління на 220 вольт, можна зловити некволий електричний опік.

Примчавши, спостерігаю картину: гнучкий кабель, що з’єднує виносний пульт управління з основним шафою, злегка надломився в одному місці (мабуть, щось тяжке поставили) і подкорачивает на сам пульт. Роботи — на п’ять хвилин: відключити верстат, обробити кабель, зростити і заізолювати жили, і можна працювати. Займаюся, попутно розмовляю з оператором:

— Слава богу, нічого страшного, все нормально. Щас всі миттю зроблю.
— Та нічого, навіть кумедно, пощипує так.
— Ну, все-таки краще, щоб не пощипывало: 220 все ж. І довго, до речі, вас пощипує?
— Та не дуже, зміни три… Ні, чотири… Так, чотири зміни вже щипає. Та не хвилюйтеся ви так! Я ж акуратно.

Показує, що значить «акуратно». Стоячи боком на відстані витягнутої руки від пульта, кінчиком пальця натискає на пластмасову кнопку, намагаючись потрапити в самий центр і не доторкнутися до металевої кришки пульта.

Впустив щелепу до підлоги, обертаюся до майстра. Той приречено помахом руки показує на решті цех: вони, мовляв, у мене всі такі…

Іноді, правда, бувають і тонший випадки.

Викликають нас з бригадиром на верстат: від пульта б’є струмом. Вбили півзміни: излазили всю установку, продзвонили всю ізоляцію і заземлили все, що тільки можна. Ну немає ніде витоку, хоча ясно видно іскру, проскакивающую між рукою сидить на стільці жінки-оператора і металоконструкцією пульта. Причому пульт шарашил тільки її: на нас або на випадково відловлених добровольців він не звертав ніякої уваги. Загалом, я завантажився по брови ще одним останнім аналізом схеми, а бригадир (геніальний мужик!) згадав шкільний курс фізики і вирішив діяти прямо, по-чоловічому. Він піЕкшн шов до нещасної дамі і задав питання в лоб: «Які труси на вас надіті, бавовняні або шовкові?» За свою прямолінійність тут же зловив по морді, мовчки вивів мене з приміщення поста і сказав: «Андрюха, я пішов пити чай, а ти збирайся і попутно поясни цій дамі про синтетичну оббивку стільця, про шовк… загалом, про статичну електрику. Та порадь завтра одягти хэбэшные трусики».

Назавтра червона, як помідор пані принесла пакет печива і довго вибачалася.