Галопом по Європах

189

Мене здивувала дівчина з історії «Маленькі хитрощі», а я нарешті зрозуміла, що мене так задолбали в підборі компанії в поїздку.

Я теж подорожую самостійно, дуже люблю Європу, історичні міста і визначні пам’ятки і зовсім не розумію пляжі, але поясніть мені, навіщо перетворювати свою відпустку в марафонський забіг? Ось вже який рік мене не покидає відчуття, що серед туристів існують лише два типу (виключаючи похідників): любителі відпочити на курорті, яким важливі олл-інклюзив і горезвісні п’ять зірок, і марафонці, які з шаленою швидкістю носяться по місту вже з шостої ранку, зупиняючись тільки для того, щоб клацнути фотоапаратом, готель повертаються трохи поспати і готові економити на всьому підряд.

Якщо з першою категорією все просто, і цілі їх гранично зрозумілі — відпочити, не турбуючись ні про що в найближчі пару тижнів, то чим керуються представники другої групи — мені навряд чи коли-небудь буде зрозуміло. Так, я їду подивитися іншу країну, що не передбачає сидіння в номері, але з якого дива мені ставити рекорди витривалості, якщо я і в звичайному житті стільки не напружуюся? Чому я повинна влаштовувати забіги по всіх визначних пам’яток заради позначки «переглянуто», відмовляючи собі в маленьких задоволеннях і ледве тримаючись на ногах?

Ні, я зовсім навіть не примхливий турист, мені даром не потрібні спа і лімузин в поєднанні з величезним валізою, а від готелю потрібно тільки історичне розташування, велике ліжко і душ з кондиціонером. Але я приїхала відпочивати і раніше 12 ранку з готелю не вийду, навіть якщо за цей час можна вже оглянути півміста. Я сплю — після насиченого дня мені потрібно 10 годин гарного сну, і заводити будильник на 6:00 до смерті набридло. І я з задоволенням поснідаю на оглядовому майданчику, тому що снідати вдома мені набридло теж, а ще тому, що вид білосніжних будинків, що спускаються до океану, безперечно варто того.

Я не буду планувати маршрут, щоб встигнути охопити неосяжне, а не поспішаючи погуляю по вулицях до самого вечора: поблуждаю в старовинному кварталі, посиджу на сходах красивою сходи, затримаюся в музеї, огляну секретну арку, послухаю випадковий концерт і неодмінно завітаю в гастрономічний район, якщо такий є. Я спробую місцеву кухню і продегустирую вино в автентичному місці, спостерігаючи за звичним життям населення, буду заходити в базиліки, яких немає в путівнику, і потраплю на красиву месу, куплю по дорозі сувенір або лахи, а якщо мені захочеться — півдня стану вивчати фрески на стіні або розглядати потрібну площу. Прогулявши до вечора, я піду в клуб або в будь привабливе заклад, щоб випити пару коктейлів, оцінити обстановку, подивитися на місцеві традиції розваг і поговорити з жителями про їх місті, для чого, до речі кажучи, зовсім не потрібно тягнути з собою підбори і плаття.

Навіщо я це кажу? Загалом, якщо кому-то подобається харчуватися китайським стріт-фудом, не висипатися та з ниючими ногами очманіло бігати по місту заради зайвої галочки в досягненнях мандрівника, не смію вам заважати, хоча з-за вас так складно підібрати компанію для відпочинку. Головне, не варто припускати, що ваш мазохістський вид туризму є єдино справжній спосіб подорожі: хто-то цілком здатний насолоджуватися поїздкою і побачити багато нового, не задолбав самого себе.