Іншим наука

26

Я кандидат наук. Або лікар. Насправді, точно не знає ніхто, включаючи мене. А я знаю тільки те, що у мене ступінь Ph.D., отримана в одному з університетів США. Чорт мене смикнув не прийняти запрошення приїхати на інтерв’ю MIT на позицію наукового співробітника («post-doc» на їхній мові) після захисту, і я приїхав у Росію, мабуть, на щось ще смутно, підсвідомо сподіваючись у свої 25 років.

Хочу написати про дебільності ситуації, пов’язаної з моєї ступенем. Отримавши від відділу кадрів мого НДІ повідомлення про те, що якщо я буду кандидатом, то буду отримувати надбавку до зарплати, я впритул зайнявся питанням визнання моєї ступеня російською стороною. Отже, Гугл, а також поради тих, хто проходив через подібне. Постанова уряду минулого року, згідно з яким затверджується список зарубіжних внз, дипломи яких автоматично визнаються на території РФ. Мій вуз в списку, ура! Але от невдача: диплом повинен мати апостиль, а також нотаріально засвідчений переклад документа на російську мову. Апостиль — деякий лист із спеціальним символом, який додається до документа, і суть його в тому, що ніякої юридичної сили на території країни, яка його видала, у нього немає, але вся магія починається за кордоном, де він надає документу сенс.

Отже, перший крок — апостиль. Це повинні зробити Штати. Дзвоню туди, приємно так спілкуюся, все дізнаюся, на душі тепло від такої знайомої американської мови доброзичливою повненькою (судячи з голосу) американки. Висилаю в свій університет диплом (зрозуміло, не Поштою Росії, боже збав, а кур’єром), там його запевняють, потім відправляють в столицю Штату, де за 15 доларів ставлять апостиль без зайвих питань і висилають мені назад. Чекаю, отримую. Життя прекрасне.

Справа за малим — нотаріальний переклад в Росії. Приходжу в бюро перекладів поруч з будинком. Почалося… Дама з якоїсь причини не брала ксерокопію оригіналу. Гаразд, диплом свій кровний я готовий віддати, але можна якусь розписку, чи що? Нехотя взяла обрубок папери — такий на стіну ліплять для нагадування поЕкшн — і написала пару слів. Це вона мене так тролить? Ну добре, чорт з ними, думав, за добу нічого не трапиться. Вбило те, що ціну за переказ вона точно назвати не могла. Точна кількість символів, бачте, їй поки невідомо, тому назве ціну за фактом. Це що ж за контора така, де не можуть озвучити клієнту очікують його витрати?

На наступний день забирати диплом ходила дружина. Ось і кульмінація. Перекладачка сказала, що нотаріус відмовилася у принципі завіряти мій диплом по причині того, що, бачте, апостиль прикріплений до диплома скріпкою, тобто цей документ сили не має. Я облазив інет. Закон штату, який видав апостиль, свідчив, що всі апостилі там прикріплюють скріпкою, і ніяк інакше. Також знайшов міжнародні угоди, згідно яких кожна країна залишає за собою право прикріплювати апостилі до документів майже як завгодно, та чи не скотчем або карандашным клеєм, та іншим країнам на це має бути по боці. Те, що у нас на Батьківщині-матінці апостиль та документ прошивають, ще не означає, що так повинен робити весь світ. На якій підставі тоді вона відмовила у засвідченні? Просто тому, що у неї зарплата фіксована і їй навіть не хочеться пару печаток поставити? Я вибухнув, став дзвонити нотаріуса, пер як танк. Підняла слухавку якась незадоволена баба, сказала, що немає нотаріуса, коли буде говорити відмовлялася. Я натиснув (був в люті, і мені море здавалося по коліно) — вона сказала час. Подзвонив в зазначений час, потрапив на цю химеру, вона майже відразу сказала, що зайнята, і повісила трубку.

У мене було бажання сходити на наступний день туди, виловити її і висловити тітки в обличчя про її непрофесіоналізм, голосно і на весь коридор. Але потім охолонув, зайшов в інет, відкопав відгуки про це нотаріуса. Права колонка — позитивні відгуки — порожніла. Ліва була переповнена. І усі відгуки підтверджували той образ, який я вже встиг сформувати в своїй голові на основі цієї простої історії. Хамство, погрози, непрофесіоналізм. Погрожувала одну дівчину залишити без спадщини, інший прямо в обличчя заявила, що залишить її на вулиці. Ладно я, я-то можу звернутися до іншого бюро і до іншого нотаріуса, але ж є юридичні справи, які робляться тільки нотаріусом за місцем проживання, і замість пари походів туди ти будеш відверто змушений вести війну, писати скарги, подавати в суд і так далі. А якщо трапиться людина, у якого загинула вся сім’я, його пограбували, звільнили, яким просто нема чого втрачати? Він буде це слухати? А може, він просто прийде на наступний день до цієї тупої морді зі зброєю й мовчки, без нервів, випустить обойму?

Вас ще дивує, чому з’являються такі, як Брейвік, Виноградів і їм подібні? Причини різні, а суть одна: не треба доводити невинних людей. П’ятсот стерплять, п’ятсот перший — ні. Як правильно писали в недавній історії, це ви зробили свій вибір працювати кимось, а не ким-небудь ще.

Однак остаточно мене добив розповідь дружини про те, що вчудила перекладачка. Внизу апостиля була надрукована фраза: «This Apostille is not valid anywhere within the United States of America». Переклад: «Цей апостиль не Екшн сний ніде поза США». Тому перекладачка як би доброзичливо натякнула, що сенсу в моєму документі в Росії немає. Це що за така перекладачка, яка не вміє правильно перекладати? Це що за така перекладачка, яка згодна витрачати цінні години своєї роботи на переклад документів, знаючи, що нотаріус все одно її футболить, і грошей вона за свій переклад не отримає? І що це за така мерзота в особі нотаріуса, яка не знає простих юридичних правил, легко знаходили просто в Гуглі, і не бажає навіть вислуховувати просту аргументацію на кілька секунд, що два плюс два дорівнює чотири?

Знайшов бюро в центрі міста, все зробили без проблем і причіпок, і навіть ціна за переклад вийшла нижче.

У НДІ стара бабуся, яка працює у відділі кадрів, за її словами, вже 30 років, відмовилася від мене робити кандидатом. Постанова уряду, визнання диплома — для неї це порожній звук. Якимось дивом мені вдалося її переконати порадитися з директором інституту. Через пару днів мене кандидатом все ж таки зробили, але пригрозили тим, що через рік я повинен буду виступити на вченій раді і довести всім, що моя кандидатська Екшн сно стоїть. А цим радянським людям похилого віку в голову не приходило, що аспірантура в Штатах зазвичай займає більше трьох років і що після Ph.D. ступенів у них взагалі немає? Їм не приходило в голову, що Ph.D. — «Doctor of Philosophy» — це по-нашому годиться на докторську? Єдиної думки немає, але деякі експерти ВАК схилялися саме до моєї думки. Думаю, розповісти нашим вченим старим про це — відмінний спосіб викликати у них баттхерт.

Вистачить, набридло. Тиждень тому було інтерв’ю по скайпу з одним американським університетом. Хоч і не MIT, але теж топовий. Мене беруть. І цього разу я буду розумніший і свій шанс не впущу. Займатися наукою в Росії — це майже завжди тільки два шляхи, діаметрально протилежних. Перший — злидні. Другий — бізнес навколо всяких «Боїнгів», оборонки, медицини. Вибачте, але бізнес — вже не наука. Розрахунок крила літака навряд чи дозволить мені написати гідну статтю з науковою новизною для публікації в науковому журналі. І як же задовбали ті бізнесмени, колишні вчені, хто не бачить різниці і ще намагається вчити мене життя, ставлячи себе в приклад: мовляв, наукою можна і в Росії займатися! Бізнесом, мої дорогі, а не наукою. Мені ані злиднів, ані бізнесу не потрібно.