Мало грошей — ходи пішки

71

«Зі всіх автомобільних аксесуарів найнеобхідніший — це гаманець»
Гумор з Мережі

— Михайле Володимировичу, є запитання від наших слухачів. Як відомо, автомобілі знову дорожчають. А коли вони почнуть дешевшати? І почнуть, нарешті, автозаводи робити машини для бідних?
Тема, м’яко кажучи, не нова — дівчина з мікрофоном це розуміє. Однак при цьому затребувана як на радіо, так і в телеящику. Тому що наш народ любить, коли з ним спілкуються на безпрограшні теми і на зрозумілій йому мові. Мовляв, життя — погань, правителі — (ну, тут лайка), інфляція — дика, ціни — божевільні, а жулье зовсім оборзело.
А автомобілі і справді дорожчають — звернемося до статистики.
Згідно з даними агентства «Автостат», в січні Subaru підвищила ціни в середньому на 50-100 тис. ₽, Datsun — на 9-16 тис. ₽, Cadillac — на 60-300 тис. ₽, Porsche — на 186-648 тис. ₽, Hyundai — на 8-65 тис. ₽, Mitsubishi — на 20-64 тис. ₽, АВТОВАЗ — на 15-25 тис. ₽, Citroen — на 20-100 тис. ₽, Peugeot — на 20-80 тис. ₽, Renault — на 15-38 тис. ₽, Lifan — на 30 тис. ₽.
Втім, пора відповідати — дівчина з мікрофоном терпляче чекає. Кажу наступне: мовляв, вважаю, що дешевшати машини не будуть, тому що автозаводам це абсолютно не вигідно, та й просто не потрібно. До того ж як зробити дешевими всі ці Євро-10, абээсы, еэспэ і клімат-контролі з купою подушок на додачу?
Ні, хлопці, — заводи йдуть по іншому шляху. Мовляв, нехай забезпечений товариш набуває у нас новий автомобіль і обслуговує його на нашому фірмовому сервісі. А через кілька років ми випустимо нову модель, яку цей товариш захоче купити замість колишньої. Його колишню машину нехай купує задешево не обтяжений фінансами сусід по планеті. Це не тільки вирішить його особисту транспортну проблему, але і позбавить виробника від турбот з такими автомобілями. Та й на офіційний сервіс новий власник вже точно не поїде — знову-таки, клопоту з ремонтом мотлоху у виробника менше…
Дівчина запитує про «китайців»: мовляв, вони ж залишаться дешевими? Я не погоджуюся: що, китайці — дурні, чи що? На тлі європейських їх машини і так дешевше, але при цьому від явного демпінгу вони давно відмовилися: їм це вже нецікаво. Адже рівень ціни впливає на імідж: мовляв, ми не барахлом торгуємо, а тим же, чим і все. І тому знаходимося в тренді.
Загалом-то, це відноситься і до ВАЗу, нещодавно переступив цінову планку в мільйон рублів.
А мені — треба!
Володіння власним автомобілем вимагає грошей. Для мене це аксіома. Немає грошей — забудь про машину: іншого варіанту бути не повинно. Тому що автомобіль — це складний технічний пристрій підвищеної небезпеки, постійно потребує обслуговування, заправки, парковках, страховках, ремонтах, мийках і т. п. А для всього цього потрібні гроші. І чим дорожче автомобіль, тим більше він любить гроші. І навіть якщо хтось щедрий подарує жебракові новенький Мерседес, той не зможе його «прогодувати».
Аргументи із серії «Грошей немає, але мені треба їхати!» я не сприймаю. Так зазвичай говорять зайці в громадському транспорті і інші достойні особистості. Дуже може бути, що комусь потрібен Боїнг, тому що «йому треба летіти», але без посадкового талона на борт його все-таки не пустять. А ось на дороги загального користування пускають всіх.
Чим неприємний особисто мені безгрішний наїзник? Зовсім не відсутністю банківського рахунку — справа зовсім в іншому. До того, хто внаслідок низьких доходів їздить на дешевенької і непрестижною машинці, у мене претензій немає. Скільки заробив, на тому і їздиш: вчитель з глибинки — на Логане, футболіст — на Феррарі. Але при цьому будь-яка машина зобов’язана бути безпечною для інших учасників руху — це для мене теж аксіома. А без грошей безпека не забезпечити.
Ось тут-то і знаходиться корінь зла. На жаль, середньостатистичний сучасний «бідняк» найчастіше не бажає їздити на свіжою, але непрестижною машині «третього сорту» — за ті ж гроші йому хочеться мати і климатику, і шкіряний салон, і литі колеса, і хоча б ксенон замість галогенок. А тут ще невиховані янкі знову нахамили, обізвавши оновлену Гранту «іграшкою для жебраків»… Мимоволі почнеш поглядати на Лексуси і Ауді.
Ну, гаразд — купив наш бідняк-пролетар Лексус або Ауді з пробігом до Місяця і назад за одну десяту (двадцяту) від початкової вартості. Але як він її зібрався обслуговувати, коли з грошима зовсім труба? Якщо техобслуговування навіть новенької машини з гучним ім’ям — справа далеко не з дешевих, то скільки ж людині доведеться витрачати на латання «старенької»?
Думаю, відповідь проста: анітрохи не доведеться! Тому що принцип «Грошей немає, а мені треба їхати!» пересилює будь-яку логіку. Якщо від «старушки» щось відвалиться, ось тоді і будемо думати, а поки машинка може їздити — нехай їздить. Чи здатна вона при цьому нормально гальмувати і не порветься при обгоні по зустрічній ремінь ГРМ, відмотав три терміни, — це нікому не відомо. Як невідомо і те, скільки народу постраждає з вини людини, яка воліє зовнішні понти здоровому глузду.
Мало денег — ходи пешком автомобили
Остання обставина ускладнюється ще й тим, що ніякої виплати по ОСАГО постраждала сторона не отримає. Тому що замість поліса наш пролетар зазвичай їздить з липової папірцем від неіснуючої контори. А іноді взагалі без всяких папірців.
Чому? Та тому ж: «Грошей немає, а їхати треба…»
А ми не люди, чи що?
Кореспондентка юркнула просвіщати народ. А я вже передбачаю запитання типу: «А ми не люди, чи що?» Мовляв, ви там всі на мерседесах, а нам, виходить, не можна?
Що ж, відповім жорстко: тому, у кого немає коштів на підтримання автомобіля в нормальному стані, на дорогах загального користування дійсно робити нічого! І думати про це слід до придбання машини, а не після. Не випадково європейці чи не самі готові доплачувати того, хто забере у них стару машину разом з усіма фінансовими проблемами.
А зовсім вже дешеві новенькі машинки робити ніхто не буде. Та й не факт, що вони будуть користуватися попитом. Чи багато в нашій країні бажаючих придбати, скажімо, індійський Bajaj? Правильно — зовсім небагато.
Я навіть вважаю, що їх взагалі немає.
Ігор Коваленко