Металісти

356

Вчора після роботи, як зазвичай, заглянула в магазин. Стандартний такий невеликий магазинчик-мінімаркет, нічим особливо не примітний, хіба що по дорозі. Беру, що мені потрібно, йду до каси. Народу небагато, але касирів працює тільки двоє, причому одна з них чекає адміністратора, щоб виправити щось неправильно пробите.

Встаю в другу чергу. Переді мною чоловік з пляшкою горілки і ще одна тітка, яка вже розраховується. Стою. Черга не рухається, мужик все стоїть зі своєю пляшкою. Придивляюся — касир перераховує дрібниця. Я спочатку не зрозуміла, думаю, чого це вона — черга ж чекає. Тільки потім зрозуміла, що це вона гроші покупця перераховує!

Мда… Гроші там були ще якісь: монетки по 50, 10 і 5 копійок. Було їх, мабуть, не одна сотня. Мама дорога…
Зрештою підрахунок закінчився, дівчина зітхнула з полегшенням і пробила пляшку горілки. Коштувала вона рублів, здається, п’ятдесят. І тут мужик дістає з кишені жменю монет.

Ні, у нього гроші були все-таки побільше. По рублю, по два, пара п’ятаков і одна, якщо не помиляюся, паперова десятка. Але касир, зі священним жахом глянувши на них, пробурмотіла: «Я що, сьогодні щось погане комусь зробила?»