Мовчати не можна вказувати

57

Хочу поділитися деякою задолбашкой з приводу зовнішності. Я хлопець з досить нормальної фізіономією, з нормальними вушками і волоссям. Є тільки один нюанс — після дитячої травми у мене сильне викривлення хребта. Горба в прямому сенсі немає, але, коли ходжу, я сильно сутулюся.

А задовбали мене люди і колеги, знайомі зі мною вже не перший рік, які постійно повторюють одні й ті ж фрази: «Випрямися! Так років через 20 гачком будеш ходити! Баби не будуть дивитися і т. д.»

Шановні панове, яке вам діло до того, як я виглядаю? Ви живете зі мною? Спостерігаєте мене вдома, в трусах? Запам’ятайте, будь ласка, мені глибоко наплювати на те, що ви думаєте про моїй фігурі, і так, я не збираюся виправляти спину і лягає на операцію, не збираюся витрачати гроші на приведення мого тіла до спільного знаменника, воно мене і таке цілком влаштовує. Але як же ви задовбали постійно вказувати мені на мій власний незначний дефект.

Клянуся, що завтра з ранку я теж почну вказувати вам на ваші недоліки: «А тобі схуднути треба, а то в двері не пролізеш», «А тобі треба кинути курити, а то тютюном тхнеш», «А у вас, мадам, ноги криві, а ви ще й колготки наділи» і так далі, і тому подібне… Якщо ви хочете, щоб до вас ставилися так, як ви ставитеся до оточуючих вас людям, — велкам, буду так само говорити у відповідь на ваші постійні поплескування по спині і ідіотські репліки.