На чужій йогурток не роззявляй роток

318

Я креативщик. Я ношу це звання з гордістю і не кидаюсь словами «арт-хаус», «псевдосоцаудит» і т. д. Я просто вигадую рекламу і маркетингові ходи, які смішать людей і змушують їх згадувати продукт.

Я знаю, що в моїй улюбленій Хохляндії потрапити у велике РА без досвіду роботи в РА неможливо. Якийсь замкнутий круг. Не буду приховувати, я досить часто віддавав свої ідеї і концепції арт-директорам і копірайтерам з великих агентств, за що мені іноді перепадала зайва копійка.

Одним прекрасним весняним ранком я відправив одну ідейку під всеукраинскоизвестную контору по виробництву йогуртів. Запропонував ідею для мережі супермаркетів: зробити навпроти стійки спеціальну 3D-наклейку на підлозі з зображенням льоху, заваленого стиглими фруктами, і сходи, на якій знаходиться покупець. Стійку оформити теж в колір деревини… Ескіз підготували, всі візуалізували до найдрібніших деталей. Ідею взяли з оплесками.

Коли ми йшли з координаційної ради назад, нас з дизайнером тихо покликали вбік і сказали: «Ідіть собі спокійно, вам зателефонують. Тільки не сподівайтеся особливо відкусити шматок, тут все поділено».

Нам дали премію в 200 доларів, ми їх залишили в офісі, розвернулися і пішли. Чекаємо тепер, коли реалізують це де-то без нас.

Як запропонувати ідею використовувати таку рекламну площу — це я молодець, а от те, що я недооцінив товстопузих дядьків, які завжди і скрізь все ділять в Україні, — це моя проблема. І ці дядьки виють на весь світ, що таланти залишають країну?