Особливості національної благоЕкшн ності

52

Коли чоловік, який здавався зразком життєрадісності і позитиву, молодий і по-справжньому талановитий хлопець, якому немає й тридцяти років, у хвилину слабкості зізнається, що у нього не просто проблеми зі здоров’ям, а остання стадія раку, що він чекає смерті і у нього вже опустилися руки — це страшно. На питання про лікування він, гірко сміючись, відповідає, що хіміотерапія не допомогла, а лікування в Німеччині, яке, за словами лікарів, могло б допомогти, для нього, жителя глибинки, недосяжно, навіть якщо він продасть взагалі все, хоча по вартості це приблизно дорівнює новенькому BMW X5. Збір грошей через соцмережі не хоче навіть починати:

— Ну, я ж не Жанна Фріске, хто мені грошей дасть? Ти знаєш, як важко збирають гроші хворим дітям? А дітям потрібні, нехай краще дадуть грошей дітям.

Він змирився. Просто чекає смерті, хоча до сліз хоче жити. Чекає без необхідного лікування, без нормальних знеболюючих.

Задолбали, що із-за убогості люди покірно чекають смерті, коли рівень сучасної світової медицини дозволяє їх врятувати.

Задолбали, що ніхто нікому нічого не винен, і що люди, для яких сума в кілька мільйонів рублів не критична, віддадуть перевагу програти їх в казино або розбити чергову машину, а не врятувати людське життя.

Задолбали, що нормальної благоЕкшн ності на пострадянському просторі немає, і що якщо ти звичайний повнолітня людина з руської (української, білоруської) глибинки, без грошей, зв’язків в шоубізі і мимимишной історії для «Нехай говорять», то, важко занедужавши, ти здохнеш. Просто тому, що ти нікому не потрібен.