Після дощику в четвержичек

249

Працюю менеджером проектів в крупній компанії. На мене часто виходять агенти з продажу різного софту. Я ввічливо пояснюю, що не приймаю участі в закупівлях. Зазвичай відразу розуміють і більше не турбують, але одна компанія пішла на мене в хрестовий похід.

Спочатку дзвонили на автовідповідач, невиразно сподівалися на швидку зустріч, потім перейшли на електронний зв’язок. Пише дядечко: у нас, мовляв, такий хороший продукт, хочемо зробити вам презентацію. Повідомте, коли у вас на нас знайдеться півгодинки. Заодно заповніть анкетку: посада, ступінь впливу на процес закупівлі, потреба у новому софті, терміновість питання. Я чесно відповіла: з продуктом відмінно знайома, у справах закупівлі нічого не вирішую, надсилайте мені ваші кращі маркетингові матеріали, я їх покажу начальству і замолвлю добре слово.

Відповідає протягом наступних п’яти хвилин: ну так що, тоді в четвержичек я вам подзвоню для презентації на півгодинки? Я не стала продовжувати розмову.

Через тиждень надсилає той же лист, що і в перший раз, з тієї ж анкетою. Тільки перша фраза відрізняється: пише з надривом, що як-то важко зі мною зв’язатися. Не стала відповідати.

Тиждень третій. На цей раз приходить лист від тетечки. Той же текст, та ж анкета. З спортивного інтересу відправила їй аналогічний відповідь: надсилайте ваші «продажні» матеріали, поговорю з начальством. Я, кажу, була бета-тестером вашого софта в далекому 2006-му, знаю функціонал дослівно. Приходить відповідь без доданих файлів, але з посиланням на сайт. Подивіться, каже, функціонал на сайтике, там і дьомочка є. А в четвержичек я вам зроблю презентацію на 15 хвилиночок.

От з нашого боку відразу зрозуміло, що з цією компанією у нас не зростеться. Ми не будемо нічого купувати у постачальника, який уже на стадії першого знайомства не слухає побажання замовника. Чому ж продавці цього не розуміють?