Прямі руки на дорозі не валяються

55

А що ви маєте проти дітей, радіють новим штанів на день народження? У них самих запитували? Ні?

Так от, я був одним з них. Моїм батькам не вистачало грошей тільки на найдешевшу їжу — які вже тут іграшки та одяг? Але перебувало багато добрих людей, дарівшіх нам зламані іграшки та рвану одяг. Я навчився все це лагодити, і лагодження доставляла мені більше задоволення, ніж гра в іграшки і носка одягу.

У молодших класах мені довелося аналогічно лагодити собі портфелі і пенали, старших, які припали на лихі дев’яності, — калькулятори і плеєри, у вузі, пришедшемся на ранні двотисячні, — комп’ютери. Зараз я працюю в такому місці, де без більш-менш прямих рук робити нічого.

А у багатих знайомих хлопчина, який перебуває зараз у шкільному віці, не просунувся далі конструктора, де замість пайки — одежні кнопки, а замість схем — кольорові картиночки. І він постійно ниє, що гаджет трохи пригальмовує, новий треба! Щасливе у нього дитинство? Не думаю, раз він вічно всім незадоволений. А у мене воно було щасливим!