Спасибі, я постою

127

Моя задолбашка, напевно, нестандартна — мене задовбали барні стійки. Не ті, що в барах, а ті, що, блін, скрізь.

У мене від народження проблеми з фізичним здоров’ям, я не можу залізти на цей довгий круглий стілець, чорт візьми! А ще я дуже часто подорожую, і тут починається екшен…

Санкт-Петербург. Перебуваю в місті вимушено, у справах. Хочу їсти, вирішую поласувати суші, давно не їла. Заходжу найближчим до мене суші-кафе. Що я бачу? Барну стійку. На фіга, матір вашу, в суші-кафе барна стійка?! Голод бере вгору, їм стоячи перед столом.

Белград. Йде другий тиждень відпочинку в місті. Гуляю, захотілося піци. Через деякий час знаходжу піцерію. Відразу ж виходжу, бо… Так, тому що там барна стійка, а я хочу сісти! В той день іншу піцерію я, до речі, так і не знайшла.

І багато, багато інших міст. Безумовно, залишилися ще приміщення з нормальними столами і стільцями, і, звичайно, можна зрозуміти власників закладів, що встановлюють ці нещасні стійки з економії місця, але, матір вашу, можна ж просто встановити в ряд низькі столи з низькими стільцями!