У село, до тітки, в глушину, в Саратов

35

Переїхала наша фірма (роздрібна торгівля технікою) в новий офіс. Турагенство, займало площу до нас, з’їхало, а міський номер телефону залишився нам у спадок разом з усіма їхніми клієнтами. Вони постійно телефонують і, не слухаючи, куди потрапили, запитують, чи є у нас екскурсії в ХХХ або в YYY. В один прекрасний день лунає дзвінок.

— Компанія «*****», здрастуйте!
— Ви на вихідних в Крим не їдете?
— Ні, не їдемо.
— А коли в Крим поїдете?
— Може, як дадуть відпустку і гроші будуть, і поїдемо.
— А в ці вихідні кудись поїдете?
— Швидше за все на дачу, а може, в село — не вирішив ще…

Пауза, замішання, короткі гудки. З тих пір пройшов рік, а вони все ще періодично дзвонять, лиходії отакі.