Вибирай не хочу

53

В нашому місті ще не так давно не було жодного супермаркету, потім вони повиходили, як гриби після дощу, і люди зраділи. А потім почалися якісь дивні махінації, в результаті яких одна мережа стала брати в оренду будівлі у всіх інших, в результаті майже всі магазини міста — від кіоску до багатоповерхового універсаму — тепер носять одне і те ж назву.

І задолбали мене не те, що тепер дорогу не поясниш в незнайомому районі, а те, що у керівництва цієї мережі зело дивні поняття про асортимент.

Цілий ряд відведено під спеції — круто? Але подивимося на назви: лавровий лист, чорний перець, петрушка, ванілін і желатин — не менше восьми марок кожного, відрізняються ціною і іноді — вагою. У кутку — кілька сумішей для риби, м’яса-супу і всього іншого, в яких 90% маси — сіль. Мускат, імбир, базилік, паприка, гвоздика? Ні, не чули.

Цілий стелаж відведено під цукор. Однакові кілограмові пачки від десяти виробників. А адже до «оренди» тут був і желюючий, і з корицею, і рафінад, і в пакетиках, і по півкіло, і тростинний.

Сіль. Забудьте про морську або фторовану, про маленькі упаковки. Лише мурована з піском і йодована дрібна, але зате різних фірм і з різною ціною за кілограм.

Дитяче харчування — морквяне і яблучне пюре по 200 грам. Навіщо вам овочеве, навіщо м’ясне, навіщо маленькі банки? Зате у нас є в обгортці з ведмедем, з хлопчиком, дівчинкою, є кришка червона, синя, жовта.

Сік. Кому потрібні дурні трилітрові банки і пакетики з трубочкою, якщо є такий вибір дволітрових коробок? Та навіщо вам літрова, вона все одно коштувала б майже стільки ж. Ах, нести важко? Ну, два пакета на касі купіть, щоб в обидві руки.

І так з кожним типом товару. Величезний ангар забитий тисячами найменувань однакових товарів, а от якщо щось не виробляють щонайменше п’ять компаній, то цього ви точно не зустрінете.

Якщо продасться найближчий до будинку маленький магазинчик — хоч переїжджай.