Вимагаю продовження банкету

39

Прокинулася я як-то вранці і зрозуміла, що захворіла: горло болить, ніс закладений, так і всі інші симптоми наявності. Довелося топати в аптеку — добре, що вона через дорогу. Справа була влітку, так що я сяк-так причесалась, натягнула першу випала з шафи одяг і пішла.

За прилавком стоїть мила дівчинка з величезними очима, привітно посміхається. Підходжу і хрипким, застудженим голосом прошу «Колдрекс». Дівчинка секунду мовчить, потім говорить: «Вибачте, у нас такого немає». Поки я стояла і міркувала, що попросити натомість, вона нахилилася і тихо-тихо повідомила: «Але знаєте, поруч в супермаркеті на касі, вони завжди є».

До мене не відразу Екшн шло. Коли ж я зрозуміла і сказала: «Дівчина, мені потрібен не „Контекс“, а „Колдрекс“», вона пискнула: «Ой! Все одно, цього у нас теж немає!» — і втекла кудись в підсобку.

А я, поки йшла в іншу аптеку, являла: що ж подумала ця дівчинка, коли хрипке, кошлате, красноглазое істота, постійно шмыгающее носом, попросило в сім ранку пачку презервативів?

Ця історія підняла мені настрій, але взагалі-то некваліфіковані фармацевти вже порядком набридли, адже у мене були і менш смішні випадки, коли мені продавали просто співзвучні по назві ліки і по-своєму перекроювали рекомендації лікаря.