Ворогові не здається наш гордий «Варяг»

32

Звільнення — річ сама по собі неприємна, а коли воно відбувається за рішенням начальства під девізом «ми до ваших послуг більше не потребуємо» — неприємна подвійно. Подібні ситуації за весь час моєї трудової діяльності (майже 10 років) відбувалися неодноразово, і кожен раз мене дивувала поведінка звільнених. Дорослі люди перетворювалися у скривджених дітей і всіма силами намагалися насолити нам, своїм вже колишнім колегам.

Всі капості умовно можна розділити на три групи:

  • «Чистота — запорука здоров’я». Найчастіше видаляли файли з важливою інформацією, причому видаляли грамотно, щоб програмісти відновити не могли. Мовляв, це мої особисті напрацювання. Згодна, ви самі за своєю ініціативою писали інструкції та шпаргалки (щоб нічого не упустити і навчити нових співробітників), самі вели базу даних з потрібними для нас відомостями в Excel (тому що керівництво відмовлялося вносити ці дані в корпоративну систему) і т. д. Але ж ми робили те ж саме зі своїм шматках роботи, і ви користувалися нашими напрацюваннями. Все було чесно і справедливо, а потім ми в авральному порядку з пам’яті відновлювали видалені дані.

  • «Віднесу з собою все, що не пріколочено». В першу чергу забирали канцелярські товари (якість значення не мало), прекрасно знаючи, що з їх закупівлею у нас проблеми. Забирали вазочки/конфетница/картинки/фігурки, які спочатку приносили на роботу, щоб звільнити будинок від непотрібного мотлоху. Обов’язково згадували про те, що чайник/мікрохвильовка/телефон/обігрівач були куплені в складчину 100500 років назад з якимсь Братом, про якого вже ніхто і не пам’ятає, і забирали з собою, «на дачі стане в нагоді». В результаті залишилися колегам доводилося оперативно скидатися і купувати потрібні предмети, ось навіщо марнувати наш бюджет?

  • «Я пішов і все забув». Після написання заяви колеги працювати не особливо хотіли, а якщо керівництво все-таки примушувало, то вони це робили абияк. Ніхто не хотів навчати нового співробітника або розповідати нам про підводних каменях у своєї частини роботи. Тим більше відмовлялися відповідати на питання вже після звільнення.

  • Що цікаво, від віку поведінку при звільненні не залежить: і старий, і молодий ведуть себе однаково. Я розумію, що ви незадоволені, ображені, звільнення виявилося для вас несподіваним, ви до нього не готові, але чому не можна піти по-людськи? Ми, ваші колеги, жодного разу нічого поганого вам не зробили, ми чесно виконували свою частину роботи, по мірі сил допомагали вам, прикривали вас, коли було треба. Зрештою, якщо ви незадоволені рішенням начальника, псуйте кров йому, а не нам. Скаржтеся, пишіть на відповідних форумах, якою він редиска, ще щось придумайте. Чи ви боїтеся, що на новому місці роботи у вас будуть просити характеристику за підписом колишнього начальника, тому не хочете псувати відносини?

    На цьому сайті модно писати відповіді, так поясніть мені, панове звільнені, чому ви так себе ведете?