Юрист в Мухоловкино

142

Я працюю роз’їзним юристом. Робота не кожен день, але стабільний дохід приносить. У мене немає ні офісу, ні кабінету — їх мені замінює машина. Ви живете в селі Мухоловкино Гальчатого повіту і вам терміново знадобився юрист для оформлення договору купівлі-продажу чотирьох свиней? Не питання! Я доїду до вас, що б не трапилося, і зроблю те, за що ви мені заплатите гроші.

Але не я встановлюю розцінки! Як би мені хотілося зробити знижку ветерану одночасно Першої Світової, Громадянської, Другої Світової, Корейської, В’єтнамської, Афганської та двох Чеченських воєн, я цього зробити не можу.

Не дивуйтеся, що я приїжджаю в берцах, джинсах і шкірянці, а не в костюмі. В костюмі я по ваших дорогах просто не доїду: у мене передньопривідний японський універсал, а не важкий позашляховик! Саме тому я вожу в багажнику ручну лебідку, хайджек і ще деякі приблуди з арсеналу джиперів, щоб гарантовано вилізти з будь дупи, в яку я вимушено влізу. Якщо єдина дорога до вашого села ремонтувалася за царя Гороха, а за тиждень перед моїм приїздом безперервно лили дощі, і по дорозі з труднощами проходить УАЗик, то не дивуйтеся, що я доїхав брудний, на машині, заляпаний так, що навіть марки не розібрати.

Я розумію, що в сімдесяті роки вам вірили на слово. Але поки ви не підпишете договір з моєї конторою, я не займатимуся своєю роботою — не хочу бути посланим у відомому напрямку після того, як все зроблю. Я вас не кину — «вовчий квиток» мені не потрібен. Керівництво завжди стане на вашу сторону: таких, як я, у них багато.

Задерла і сільська гопота, яка вважає, що коли я з міста, та ще й в окулярах, то мене можна легко розвести. Хлопців, я 140 кг важу, на будівництві підробляю, так і заняття рукопашкой ще не забулися. В лоб дам — сядете. А на крайній випадок у мене є травматичний обріз, Повірте, гумовий шар між очей — це дуже, дуже боляче.