Золота медаль за розуміння

40

Довелося мені якось працювати в одній дуже великій компанії. Працювала собі спокійно і біди не знала. Секретар керівника вирушила на сесію, і мене попросили її замінити. Короткий інструктаж, обіцянка заглядати час від часу — і ось я сиджу в красивій адміністратора.

У цей самий день глави всіх філій фірми приїхали в наш головний офіс на нараду — більше двадцяти осіб. Роботи — прірва! Мало того, що три телефонні лінії розриваються, так треба ще підготувати конференц-зали, напоїти всіх кави і надрукувати гору важливих документів. Ношуся як очманіла: руки тут, ноги там.

День наближається до кінця. З’являється голова однієї з філій, який приїхав пізніше, і чекає, коли мій шеф звільниться. Чоловік тільки-тільки з дороги, просить кави. Киваю, збираюся втекти на кухню, і тут все по новій: дзвінки, термінові документи… Коли прийшла до тями, зрозуміла, що товариш чекає кава не менше години. Оглядаю приймальню винуватим поглядом — немає його ніде. Ой, думаю, гаразд. Піду поки чашки помию, а то поки всіх поїла, ні однієї чистої не залишилося — вся раковина завалена і взагалі на кухні повний розгром. Біжу туди на всіх парах, поки телефон на хвилинку замовк. І раптом звідти, на ходу витираю руки рушником, виходить той самий керівник ***горського філії і підморгує мені:

— Так, красуня. Кава я попив, весь посуд помив. Увечері прийду — пол подотру!

На ватяних ногах, ковтаючи повітря, заходжу в кухню — все виблискує. Таращусь на нього, слова вимовити не можу, по стінці ледь не сповзаю. А він посміхається:

— Що ж я, не людина, чи що? Я ж бачу, що ти зараз впадеш замертво. Все, вистачить на мене так дивитися. Іди випий кави і бутер з’їси — дивись, який апетитний! Спеціально для тебе зробив. Тільки моїм дівчатам не розповідай, а то вони мені на голову сядуть.

Ту я просто розридалася, а він погладив мене по голівці і до шефа мою пішов.

Ось такі бувають начальники — нехай він і не мій шеф, строго кажучи. Коли секретар вийшла на роботу, я розповіла цю історію — у неї аж дар мови пропав. Чи треба говорити, що з тих пір цей керівник, ледве встигнувши зайти до приймальні, тут же отримував чашку кави і бутерброд?